Найстаріші місця Глухова

 

Найстаріші місця Глухова




Славиться місто своїми церквами – Николаївською, Михайлівскою і Трьох-Анастасієвською, будовами Девочого монастиря, а також ратушей й усадьбами козацкої старшини.
Недалеко від Миколаївської - Преображенская церква 1765 р., порівняно невелика, але монументальна і виразна, особливо на тлі неба з кучевими хмарами.

Найдавнішим мурованим храмом, що зберігся до сьогодення є Миколаївська церква. В 1692 р. до Глухова прибула артіль зодчих на чолі з відомим майстром Матвієм Єфимовим. На замовлення глухівського сотника Федоровича на центральному майдані міста під його керівництвом була збудована Миколаївська церква в стилі козацького відродження.
До кінця XVIII ст. вона правила за соборну. Це була головна споруда Радної площі, перед нею відбувалися козацькі ради, в ній прославляли на гетьманство Івана Скоропадського 1708 р., Данила Апостола 1727 р., Кирила Розумовського 1750 р. Тут же було проголошено анафему гетьману Івану Мазепі.
В 1871 р. церкву перебудовано: розібрано східний верх над бабинцем і за проектом місцевого архітектора О.Гросса добудовано високу двоярусну дзвіницю.
Миколаївський храм - це старовинна козацька церква, на цвинтарі якої була похована значна кількість козацької старшини та поважних мешканців Глухова XVIII ст. Цвинтар (за словами очевидців) виходив за межи сучасної огорожі церкви і був знищений у 1964-1965 рр. Відомі прізвища - генеральний хорунжий М.Ханенко, князь Г.В.Хованських.
А праворуч від її височіє Трьох-Анастасієвський побудований на пожертвування відомих меценатів, братів Миколи і Федора Терещенко, у 1885-1893 р. Це одне з найкрасивіших споруджень Глухова.
Вперше Трьох-Анастасіївеьку муровану церкву спорудили у 1717 р. на місці погорілої дерев'яної Воскресенської церкви коштом гетьманши Анастасії Скоропадської.
1884 року Чернігівське губернське правління затвердило проект побудови нової Трьох-Анастасіївської церкви, автором якої був академік архітектури з Санкт-Петербургу Андрій Гун. Церква будувалася коштом глухівських промисловців і меценатів братів Миколи і Федора Терещенків. Храм завершено і освячено 1893 року. Стару гетьманську церкву розібрали і на її місці довго стояла каплиця (знищена у 1960-х рр..).
Храм вирішено в архітектурних формах неовізантійського стилю. В інтер'єрі велику цінність становлять розписи видатних митців - братів Павла і Олександра Сведомських, М.Пимоненка, іконостас за проектом М.Мурашка оформлений художниками О.Верещагіним і А.Журавльовим.
В соборі знаходилася родинна усипальниця сім'ї Терещенків. В ній були поховані сам Микола Артемійович, його дружина Пелагея Георгіївна Терещенко, батьки Артемій Якович і Єфросинія Григорівна, брат Федір.
Фахівці говорять, що воно являє собою трохи зменшену копію київського Владимирського собору. Усередині - прекрасний іконостас з білого італійського мармуру, рясний фресковий живопис. Відродження міста після пожежі зв'язують з діяльністю Миколи Артемійовича Терещенко, обраного в квітні 1851 р. старшим бургомістром.
В центрі міста ще розміщена Спасо-Преображенська церква.
Дерев'яна Спасо-Преображенська церква завжди називалася "заградською", бо стояла за межами міських укріплень. Як і інші дерев'яні будівлі, вона згоріла в пожежі 1748 р. На її місці 1765 р. коштом осавула Генеральної армати Григорія Кологривого споруджено муровану Спасо-Преображенську церкву у вигляді тетраконхового баштоподібного храму. 1867 р. з заходу прибудовано теплу церкву. Десь на початку XIX ст. при церкві збудовано багатоярусну муровану дзвіницю у стилі класицизму. Дзвіницю зруйнували в 30-х роках минулого століття, але церква збереглася, хоча у 1970-х рр. Сумський обком ЮЛУ наполягав на її знесенні задля випрямлення вул. Путивльської.
Автор проекту Андрій Квасов. Не виключена участь у будівництві київського архітектора Івана Григоровича - Барського. Це класичний квадрифоліевий тетраконох баштоподібного типу, висотний, строго центричний, монументальний. Всі фасади вирішено рівнозначно, тож споруда набула рис храму - пам'ятника.
Ще є Вознесенська церква. Вона збудована 1767 р. на міському Вознесенському цвинтарі артіллю народних майстрів під загальним наглядом архітектора А.В.Квасова на північно-східній околиці міста. Первісне була тридільною одноверхою. Після пожежі 1784 р. перероблено купол і прибудовано північний приділ. У 1820-х рр.. з заходу до церкви прибудовано дзвіницю. 1866 р. за проектом глухівського архітектора О.Гроса церкву перебудували так, що вона стала тринефною, шестистопною. Це унікальний зразок архаїчного типу культових споруд, єдиний на Лівобережній Україні.
У 1766-69 роках під керівництвом головного глухівського архітектора Андрія Квасова замість дерев'яної споруджено Київську браму.
Це мурована потинькова на трипролітна арка з бічними кордегардіями, що підноситься над заплавою річки, замикаючи перспективу вулиці Радянської, Зараз вона є важливим архітектурним акцентом у панорамі Історичного центру Глухова. Стоїть брама якраз посередині частково збереженого західного фронту укріплень XVIII сторіччя, надаючи Історичної осмисленості формам рельєфу, котрі лише завдяки цій споруді сприймаються не якимись пагорбами, а рештками давньої фортифікації.
Первісне брама (була не такою, як тепер: вона стояла не на белебені, а в тілі високого земляного валу, в якому частково ховалися невеличкі муровані кордегардії (приміщення для варти). Брама відкривала основний шлях - на Київ. Вона постраждала від страшної пожежі 1784 року. А на початку 1804 року генерал-губернатор Малоросії князь Олексій Куракін повідомив глухівського городин чого про "Высочайшее утверждение предложения моего, чтобы разровнять и обратить в общественное гульбище вал бывшей Глуховской крепости" Вал почали розкопувати весною того ж року, у зв'язку з чим за проектом чернільського губернського архітектора Антона Карташевського Київську браму перебудовано: замість старих кордегардій побудовано нові, масивні, їх призначення було не стільки функціональним, скільки конструктивним: вони мали погасити розпір вели, кого циліндричного склепіння арки головного проїзду (первісне цей розпір гасили земляні вали). Архітектура Київської брами вирішена у перехідних стильових формах від барокко до класицизму. Вона симетрична, має пірамідальну композицію і фасадний принцип вирішення. Посередині - велика арка, фланкована двоспарепими колонами римо-доричного ордеру на високих п'єдесталах. Колони несуть антаблемент і розкрепований фронтом. Обабіч нього збереглися постаменти для скульптур. Бічні пішохідні проходи вузенькі, перекриті циліндричними склепіннями. Обсяги кордегардії сильно понижені, вирішені у дещо архаїчних архітектурних формах.
Нищення глухівських укріплень тривало до 1808 року вали розкопували, тою землею засипали рови. І на місці східного фронту укріплень виникла велика площа лінійного типу - Торгова (нині пл. Леніна), шириною близько 90 м. Сьогодні завдяки особливостям рельєфу частково зберігся лише західний фронт земляних укріплень, вздовж якого проходить вулиця Валова.
Багато у розвиток нашого міста було внесено М.Терещенком.Наприклад: Банк М. Терещенка XVII ст. - 1876 р.,
Веригінскьке міське 4-класне училище. 1905-1906 рр.


Создан 17 ноя 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником